Міністр освіти і науки Дмитро Табачник із впертістю, якій позаздрив би навіть віслюк, будь-що намагається пропхати рішення, спрямовані на витіснення української мови та історії з української освіти.

Якщо раніше українська мова допікала пану Міністру в дитячих садочках (далі, прокоментую це детальніше), то тепер і до шкіл черга дійшла.

Однак, нові ініціативи Міністра освіти і науки, що стосуються зменшення кількості годин викладання української мови та історії в школах, викликали гострий резонанс і миттєвий протест в українському суспільстві.

І це дзвіночок. Не шкільний, і не лише для Міністра.

Пан Табачник повинен розуміти, що жодна його дія, спрямована проти держави Україна та української ідентичності, не залишиться непоміченою і безкарною. Бумеранг повернеться до того, хто його жбурляє.

Можливо, Міністр Табачник, впроваджуючи в українську освіту національні пріоритети іншої держави, дуже добре виконує свою функцію, хоча навряд чи можна назвати почесною місію раба.

Але ж як на такі кроки дивиться Президент України і чи урветься колись йому терпець? Адже Міністерство освіти і науки, під керівництвом Дмитра Табачника, не лише наступає на українську мову та історію і видає фальшиві дипломи псевдо-нейрохірургу Слюсарчуку, а й починає активно впроваджувати в українську освіту (в тому числі – дошкільну) нові стандарти сексуального виховання, які здатні викликати шок, не менший аніж діяльність пана Слюсарчука.

Так, за активного лобіювання Міністерства, в українській освіті починають впроваджуватися так звані "стандарти сексуальної освіти", які зобов'язують починати сексуальну освіту з раннього дитинства (0-4 роки).

Для прикладу, у науково-методичному журналі "Дошкільне виховання" Міністерства освіти і науки України N3 за 2011 рік (ст. 16-19) з'являється стаття "Гендерний розвиток дівчинки", яка містить таке: "Для того, щоб дитина усвідомила, що вона є дівчинкою або хлопчиком, необхідний вплив суспільства... Дівчатка у віці трьох-чотирьох років частіше, ніж хлопчики... обирають сімейні ролі, які не відповідають їхній паспортній статі".

А у журналі "Психолог дошкілля" (N8 за серпень 2011 р. ст. 5), який активно просувається серед психологів дитячих виховних закладів, у статті "Формування психологічної статі", роз'яснюється, що "Формування психологічної статі відбувається поступово і залежить від безлічі соціальних факторів. Буває, що біологічна та психологічна стать не збігається"!

У цьому ж номері, на ст. 15 читаємо: "Дитина маніпулює зі своїм тілом, його членами, досліджуючи своє "Я" і знайомлячись із різними відчуттями. Поступово вона відкриває для себе ті зони, дотик до яких приносить задоволення".

У збірці "Гендерні стандарти сучасної освіти (Частина ІІ, ст. 146; 179), зазначено: "Відомо, що чоловіками та жінками не народжуються, а стають у процесі виховання під впливом оточення, що соціалізує стать, перетворюючи істоту з певною біологічною належністю в істоту певної психічної статі. А далі діти мають зіграти у гру, в якій закінчити речення приміряючи на себе роль протилежної статі: "Мені хочеться бути дівчинкою (хлопцем), тому що...".

Цікаво, чи знає Президент України Віктор Янукович, чому можуть навчити його онуків у дитячих садочках та школах за методиками Міністерства освіти і науки України під керівництвом Дмитра Табачника, що вперто просуваються у нашу систему освіти і виховання? І чи хотів би він, щоб вони гралися у такі ігри?

Оксана Білозір, блог на "Українській правді"