Сьогодні виповнюється 15 років з дня створення партії Християнсько-народний Союз, яка потім була перейменована на Християнсько-Демократичний Союз. Ми вирішили звернутися до людей, які стояли у витоків партії.

Володимир Стретович, член Колегії ХДС, очолював партію з 1998-го по 2010-й рік:

«Коли я прийшов у парламент, переді мною – безпартійним – постало складне питання: з якою політичною силою я буду працювати, щоб втілювати нові ідеї у посттоталітарному суспільстві. В’ячеслав Чорновіл навіть декілька разів запрошував до РУХу. Хоча за переконаннями я був прихильником ідей соціал-демократії, але вважав, що Україні, з її давніми християнськими традиціями, краще підійшла б ідеологія християнської демократії.

У 1995 році мене «втягнули» (не побоюсь цього слова, бо все відбувалося майже «силком») до Християнсько-демократичної партії України. Коли я зблизька побачив, як працює керівник, методи його роботи, внутріпартійної демократії, захотілося залишити цю організацію. Така ж думка була і у соратників. Так виникла ідея створити нову партію - з християнсько-демократичною ідеологією, але без одіозних фігур», - розповів депутат.

Володимир Стретович також згадує, що була дискусія стосовно назви: «Ми вирішили українізувати назву: «демос» - означає «народ» з грецької. 8 лютого 1997 року на установчому з’їзді, на якому були присутні представники з 24-х регіонів країни, було створено Християнсько-народний союз. Я залишався тоді ще в ХДПУ, до останнього намагався налагодити діалог. Засновниками ХНС стали Володимир Марущенко з колегами, але вже 10 листопада 1998 року на партійному з’їзді мене обрали головою. 12 років я очолював організацію, яка виросла з маленької - декілька сотень членів – до багатотисячної. У 2003-му році після об’єднання з Української демократичною партію і частиною з організації Всеукраїнського об’єднання християн, на їх вимогу, партія змінила назву на більш знану у Європі – Християнсько-Демократичний Союз, і з того часу ми ХДС».

Володимир Марущенко, член Колегії ХДС, засновник ХНС:

«Ідеї християнської демократії буквально «полонили мене» ще під час навчання на історичному факультеті. На третьому курсі я обрав тему курсової роботи, над дослідженням якої працював аж до випуску, «Економічне диво Німеччини: 1948-1956 роки». Вивчаючи цей період, я ознайомився не лише з ідеями християнських демократів, але й з успішним досвідом їх реалізації – це загальновідоме «економічне диво Німеччини», безперечні здобутки уряду Конрада Аденауера і Людвіга Ерхарда, інші цікаві факти. Це повністю захопило мене, на дворі був 1991 рік, і я почав шукати якісь подібні партії в Україні. Тоді це не мало успіху, і лише у 1994-му році я познайомився з викладачем Києво-Могилянської Академії, який і привів мене до тодішньої Християнсько-Демократичної партії», - згадує народний депутат своє знайомство з християнською ідеологією.

Володимир Марущенко розповів, що у той час партія переживала складний період, відбувся розкол. Саме тоді він познайомився з Володимиром Стретовичем. «Християнсько-Демократична партія України «застрягла» у судах, не було упевненості, що ми їх виграємо. Тому було прийнято рішення заснувати партійну організацію, якщо не віднайдемо правду в суді. Це давало спокій, адже навіть якщо ми програємо судові процеси, то є організація, з якою ми зможемо продовжити плани по розвитку християнської демократії. Якщо чесно, тоді я якось не сприймав це серйозно, а сьогодні ХДС святкує вже 15 років!» - підкреслив депутат.

Проте Марущенко зізнався, що із самого початку прагнув, щоб партія мала назву, яку носить сьогодні: «Робоча назва була «Християнсько-Демократичний союз». Але на з’їзді було запропоновано назвати її «християнсько-народний». Внутрішньо я не був з цим згодний».