Народний депутат України Оксана Білозір розповіла, як лобіювала у Верховній Раді інтереси львів'ян, боролася з гральним бізнесом та захищала у Парламентській Асамблеї Ради Європи права українських трудових мігрантів.

У статті "Звіт-парад нардепів від Львівщини", інтернет-видання "ZAXID.NET" проаналізувало, як депутати - вихідці зі Львівщини лобіюють інтереси цього регіону у Верховній Раді України. Пропонуємо Вам повну версію інтерв'ю, яке народний депутат України Оксана Білозір дала в рамках підготовки зазначеної статті.

- Яких конкретних результатів Вам вдалося досягнути за поточну каденцію в захисті і лобіюванні інтересів Львівської області у Верховній Раді? У виділенні яких коштів Ви посприяли?

- Перш за все варто зазначити, що у 2006-му та 2007-му роках народні депутати обиралися за пропорційною системою і не були прикріплені до якогось конкретного округу, тому мають реагувати на звернення усіх виборців, які до них надходять. Оскільки, я давно є публічною особою (бо де тільки не бувала з концертами), то звертаються до мене з усіх куточків України. Але звичайно, Львівщині я завжди віддавала перевагу, незважаючи на те, що з 1996 року проживаю в Києві.

Якщо говорити про конкретні проблеми, то через депутатські звернення та запити, я піднімала питання щодо передачі у власність громаді Львова цілісного майнового комплексу "Львівський іподром", функціонування Львівської дитячої залізниці. Нещодавно було подано депутатський запит щодо виділення коштів для завершення робіт по будівництву каналізаційних мереж та водовідведення в Рудно. Підтримувала в парламенті будь-які ініціативи чи прохання мера та голови обласної держадміністрації.

Так само, всі питання, які піднімались обласним управлінням культури, все, що було необхідно лобіювати, я це робила, стосувалось це львівської опери, чи драматичного театру імені Марії Заньковецької.

- Серед 63 поданих Вами законопроектів жоден не стосувався безпосередньо Львівщини, як регіону. Також регіону стосувалося вкрай мало депутатських запитів. Чому так?

- Верховна Рада, як вищий законодавчий орган, приймає закони для всієї країни, а не для окремої області. І якщо подивитись законодавчу базу, то можна побачити, що винятки, які там є, лише підтверджують це правило. До речі, один із законопроектів, який я внесла, стосується безпосередньо мешканців Львівщини і був поданий, як реакція на паводок, що стався в 2008 році і завдав лиха Львівщині. Мова йде про законопроект, яким пропонувалося поліпшити систему страхування майна у зоні потенційних стихійних лих. Це важливий закон, я вражаю його актуальним і сьогодні. Львівщина часто страждає від паводків, тому якби майно мешканців регіону було застраховане, в тому числі за допомогою держави (а саме це і пропонується законопроектом), то на наслідки таких стихійних лих можна було б більш ефективно реагувати. Адже зараз, якщо щось трапляється, то ті громадяни, хто постраждав роками чекають, допоки держава зверне на них увагу.

Під час парламентських виборчих кампаній 2006 року і 2007 року я зустрілась із величезною кількістю людей. І спілкуючись із виборцями на Львівщині, мало не кожній зустрічі, вислуховувала про проблеми трудових мігрантів і те, яку біду несе гральний бізнес. Що стосується останнього, то він звичайно допікав і мешканцям інших регіонів України, але саме на Львівщині та в інших західних областях, де багато мешканців виїхали за кордон на заробітки, ця проблема набула просто загрозливих масштабів. Адже тато з мамою працювали, надсилали додому гроші, а школярі йшли в кафе і просаджували ті гроші в гральних автоматах.

І до речі, першим законопроектом, який мною було подано на розгляд парламенту після набуття депутатських повноважень у 2007 році, став проект Закону "Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор", спрямований на наведення порядку у сфері грального бізнесу. Зокрема, ним пропонувалось винести гральний бізнес за межі населених пунктів і піддати його жорсткому контролю, як це є у цивілізованих країнах.

Але щоб добитися успіху в цьому питанні, довелося докласти чимало зусиль, оскільки був величезний спротив, як з боку представників грального бізнесу, так і з боку Міністерства фінансів та моїх колег депутатів. Знадобився рік!, щоб лише винести цей законопроект на розгляд Верховної Ради України.

А він, до речі, був досить фаховий, підтриманий Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, МВС, СБУ, науковими установами.

Але, лобісти грального бізнесу у Мінфіні, а також у профільному парламентському комітеті, який очолювала представниця БЮТ Наталія Королевська, робили усе, щоб тільки законопроект не потрапив на розгляд Верховної Ради. Адже тоді, громадяни України побачили б, як політичні сили виконують ті обіцянки, якими "годували" виборців під час виборчої компанії.

Можна сказати, що я вела війну за цей законопроект. Це були і прес-конференції, і публічні звернення, і статті в моєму блозі на "Українській правді" (ці дописи досі там є), в яких я прямо називала лобістів грального бізнесу (до речі, лобістів російських). Мною було подано депутатське звернення і два депутатські запити до Голови Верховної Ради Володимира Литвина з вимогою включити законопроект до порядку денного (які, тут же передавалися для оприлюднення). І хоча Володимир Литвин кілька разів давав доручення щоб законопроект розглянули, але ці доручення нахабно ігнорувались. Що тільки не довелося пережити в боротьбі за цей законопроект: і скандали з колегами-депутатами (навіть із фракції НУНС), і замовні матеріали проти мене в пресі. Але рівень публічної дискусії набув такої гостроти, що коли у Дніпропетровську сталася трагедія (вибух у залі гральних автоматів), то Уряд, який очолювала тоді Юлія Тимошенко, щоб цей скандал зам'яти, вийшов з ініціативою взагалі цей бізнес закрити. А парламент був вимушений проголосувати за це рішення, бо людське обурення вже вилилося через край. І якщо б я більше нічого не робила в парламенті, то навіть ця моя діяльність - по боротьбі з гральним бізнесом, дає мені право чесно дивитися у вічі людям.

Стосовно тих українців, які працюють закордоном, то я внесла до парламенту законопроект, спрямований на захист їх прав (проект Закону України "Про державну підтримку Української Спільноти за кордоном"), а також підготувала в Парламентській Асамблеї Ради Європи доповідь "Залучення європейських діаспор: необхідність державної і міждержавної відповіді", за результатами якої були прийняті резолюція та рекомендації ПАРЄ (обов'язкові для всіх країн Ради Європи), що спрямовані на захист прав трудових мігрантів.

Це підвищення статусу наших громадян, які працюють в європейських країнах, надання їм можливості отримати статус NGO (неурядової організації), що дозволить вести ефективний діалог з країною перебування, запровадження механізму співпраці з країною їх походження, право на возз'єднання сімей, приїзду дітей на час канікул, легалізація грошових переказів та звільнення цих коштів від подвійного оподаткування. І ці документи вже починають працювати на європейському рівні.

Так само, і інші мої законопроекти, які стосуються і розслідування афер на ринку будівництва житла, і захисту прав інвесторів, і членів кредитних спілок, вони актуальні як для України в цілому, так і для Львівщини зокрема.

- Яку кількість звернень від мешканців Львівщини ви отримуєте і який процент ці звернення становлять в розрізі загальної кількості звернень? Скільки мешканців регіону приймаєте на місяць? Чи вдається вам вирішувати ті проблеми, з якими вони до вас звертаються?

- Не було потреби вести регіональну статистику, але якщо по пам'яті, то десь відсотків 20-30 від усіх звернень. Що стосується кількості звернень, то інколи їх буває менше, інколи більше (особливо, коли в парламенті розглядаються резонансні законопроекти), в середньому 3-5 звернень кожного дня. До речі, в останні роки багато звернень із Львівщини (та й з інших регіонів України) стосувались захисту в Україні сімейних цінностей, недопущення легалізації одностатевих шлюбів, абортів, поширення практики сурогатного материнства.

Я реагувала на ці листи, як за допомогою депутатських звернень до уповноважених державних органів, так і шляхом ініціювання у парламенті проведення парламентських слухань на тему: "Інститут сім'ї в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення". Ця ініціатива була підтримана Верховною Радою і 21 вересня 2011 року такі слухання відбулися. Нещодавно Верховна Рада затвердила Рекомендації парламентських слухань, якими Кабінету Міністрів та іншим органам державної влади дається ряд доручень, спрямованих на підтримку інституту сім'ї, захист традиційних сімейних цінностей.

Щодо особистого прийому, то як правило спочатку з громадянами спілкуються мої помічники, готують мені необхідні документи, а якщо є потреба, то я зустрічаюся і особисто, з цим немає жодних проблем. Але коли людина приходить вже з підготовленим пакетом документів, то так працювати значно ефективніше.

Стосовно Вашого питання, чи вдається вирішувати проблеми, практично усі звернення, які надходили, намагалася вирішити у максимально ефективний спосіб. Так, наприклад, за скаргою львів'янина я зверталася до одного банку щодо врегулювання заборгованості за кредитом. Це питання було вирішено позитивно. Бувають випадки, коли правоохоронні органи перевищують повноваження, або ж не реагують на скарги громадян. Якщо факти, викладені у таких скаргах, відповідають дійсності, тоді, як правило, питання вирішується.

Є ще одна категорія звернень - прохання надати матеріальну допомогу, причому їх настільки багато, що напевне потрібно бути олігархом, щоб допомогти всім. Там, де є можливість і підстави, я звертаюся до органів місцевого самоврядування і вони, в межах визначених законодавством повноважень, таку допомогу надають. Дуже багато звернень (в тому числі, із Львівської області) було по лікуванню. Такі звернення для мене першочергові, намагаюсь хоч чимось допомогти. Наприкінці минулого року вдалося влаштувати хлопчика на лікування в Ізраїль. Коли маю можливість, виділяю кошти зі своєї зарплати, або намагаюсь знайти якогось спонсора (хоча це не так просто).

Траплялися випадки, коли зверталися із проханням підтримати гастролі за кордоном чи якісь професійні поїздки і люди ображалися, коли змушена була відмовляти. Це все складно, бо маючи обмежені можливості, мусиш робити вибір: підтримати чиюсь поїздку чи купити ліки онкохворому.

- Чому, на ваш погляд, так і не змогло ефективно запрацювати міжфракційне об'єднання депутатів від регіону у Верховній Раді? Чи інші депутати, що представляють регіон, на ваш погляд, ефективно лобіюють його інтереси?

- Можливо цьому є об'єктивна причина. Справа в тому, що міжфракційні об'єднання за Регламентом Верховної Ради України, не мають жодних прав у парламенті, окрім одного - факту свого існування. Звичайно, у форматі об'єднання можна обговорювати певні питання, але якщо потрібно підтримати депутатський запит чи поправку, яка стосується Львівщини, то як правило не виникає жодних проблем, щоб підійти до когось із депутатів-львів'ян і підписати такий документ. Так само, є така традиція, що перед розглядом Держбюджету, губернатор зустрічається з депутатами від Львівщини і ми обговорюємо всі питання, які необхідно підтримати. Та коли потрібно діяти офіційно, то краще робити це через фракцію чи профільний комітет, до предмету відання якого відноситься дане питання.