Світові перемоги християнської демократії
Світовий досвід християнської демократії
Християнська демократія (англ. Christian democracy) — це громадсько-політичний рух, який пропонує вирішення економічних та соціальних проблем на основі християнських принципів моралі, справедливості та взаємодопомоги.
Політичні партії та угрупування, що назвали себе християнськими, християнсько-соціальними або християнсько-демократичними виникли в останній третині ХІХ сторіччя як реакція християн Італії, Німеччини і Франції на крайнощі основних ідеологічних течій тієї епохи — лібералізму, націоналізму і соціалізму.
У другій половині ХХ століття економічна політика християнських демократів відіграла ключову роль у розвитку країн Західної Європи та Латинської Америки.
Після Другої світової війни Європа лежала в руїнах. Серед населення більшості західноєвропейських країн домінував відчутний скептицизм по відношенню до діючої влади, яка на той час не могла запобігти розповсюдженню комуністичного впливу. Саме тоді, заохочувані світовою спільнотою, християнсько-демократичні партії Італії, Німеччини, Франції, Австрії, Бельгії й Нідерландів перемогли на виборах і сформували однопартійні або коаліційні уряди. Принципи християнської демократії стали саме тим духовним стрижнем, який допоміг зневіреним від горя війни людям зібратися з силами, зміцніти духом і почати відбудовувати свої країни. Тому прихід християнських демократів до влади ознаменував початок нової ери — відродження усіх сфер соціально-економічного та політичного життя. Пізніше історики назвали ці процеси «економічним дивом».
«Економічне диво» руками християнських демократів
Протягом п’яти—десяти післявоєнних років християнсько-демократичні уряди Німеччини, Італії та деяких інших країн Європи, завдяки сміливим рішенням та фінансовій підтримці США за планом Маршала, змогли успішно реалізувати нові економічні та соціальні ліберальні концепції, чим дали поштовх для подальшого розвитку своїх країн. Післявоєнна Німеччина стала класичним прикладом ефективності християнсько-демократичної влади.
У ті скрутні часи ціною неймовірних зусиль міністру економіки Баварії Людвігу Ергарду та представникам Християнсько-демократичного союзу, Християнсько-соціального союзу, Вільної демократичної партії та Демократичної партії вдалося скасувати переважну більшість контрольних заходів із нагляду за цінами. Внаслідок скасування державного планування та централізованого ціноутворення на більшу частину товарів, німецькі підприємства отримали повну свободу діяльності. Непросте, але сміливе рішення на користь ринкової економіки одразу принесло свої результати. За короткий період у рази збільшилися приватні інвестиції, а конкуренція стала локомотивом розвитку економіки.
Завдяки ліберальним крокам упродовж п’ятдесятих років ХХ століття, чистий валовий національний продукт Німеччини зростав у середньому на 8% щорічно, інфляція складала неповних 2% на рік, а безробіття — 2,2%. Реальні доходи населення в першій половині 50-х років збільшилися вдвічі. Швидко вирішувалася житлова проблема.
Половина квартир, які будувалися у той час, були соціальними, тобто надавалися за зниженими цінами. Приріст промисловості досяг 9,6%, а вся виробнича сфера виросла у чотири рази вже до 1965 року.
Християнські демократи та відродження Європи
Основною рушійною силою позитивних перетворень в Європі стала вдало реалізована християнськими демократами концепція соціальної ринкової економіки. Передусім вона була виражена у мінімізації впливу влади на економічні процеси, а також в інтеграції всіх верств населення в економічну систему.
Але процес «економічного дива» ґрунтувався не тільки на економічних принципах. Дуже важливу місію у формуванні європейського суспільного світогляду виконав Університет у місті Фрайбург, в межах якого виникла так звана «Фрайбурзька школа» або «ліве крило» лібералізму. Їхні помірковані погляди на проблему безпосереднього втручання держави в соціально-економічні процеси сформувалися завдяки основним принципам християнського соціального вчення.
На їх переконання, ключове завдання держави полягає у гарантуванні загальних умов для розвитку ринкового господарства, забезпеченні й підтримці «конкурентного порядку». Принцип свободи ринку поєднувався з принципом соціальної компенсації. На державу покладалося завдання вирівнювати негативні наслідки функціонування деяких ринкових механізмів за соціальними критеріями.
Головною умовою, згідно з християнськими принципами, було вдале поєднання економічних свобод, соціальної відповідальності і орієнтованості політики на людину. Людину толерантну, самостійну, з почуттям власної відповідальності. Завдяки впровадженню цих гуманістичних позицій прихильниками «Фрайбурзької школи», економіки європейських країн, знекровлені тоталітарними режимами та світовою війною, почали швидко «оживати».
Повний текст читайте тут.
